Щороку 21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови - особливий день, коли ми глибше усвідомлюємо, ким є насправді. Це свято відносно нове, адже його було започатковано лише в листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО. Головна його мета - захист і збереження мовної та культурної багатоманітності. Проте історія цього дня має трагічний початок.
 21 лютого 1952 року в Бангладеш (тодішньому Східному Пакистані) пакистанська влада жорстоко придушила протест мирних мешканців, які виступали проти заборони використовувати рідну бенгальську мову. Ця подія залишила глибокий слід у пам’яті країни, й з того часу там щороку вшановують пам’ять тих, хто загинув, захищаючи право на рідну мову. З ініціативи Бангладеш саме 21 лютого ЮНЕСКО оголосило Міжнародним днем рідної мови. І починаючи з 2000 року, цей день відзначаємо й ми, українці.
Українська мова - це більше, ніж слова та звуки. Це наше горде відлуння у світі, наша історія, пам’ять і незламність. Кожне слово, сказане рідною мовою, несе в собі згадку про наших предків і вказує шлях у майбутнє. У мові оживає наша культура і традиції, а також беруть початок наші мрії та надії. Вона пов’язує покоління, зміцнює наш дух і формує націю.
 У нашому коледжі вже традиційно організували виховні заходи, покликані нагадати студентам про важливість оберігати і плекати українське слово. Ми маємо спільну мету - щоб українська мова звучала вільно й гордо: у наших домівках, навчальних аудиторіях, на міських вулицях і в кожному куточку країни. Збережімо її, шануймо й розвиваймо, адже в ній - наша сила, свобода та душа.
 Говорімо українською. Думаймо українською. Живімо українською.